Хамід Гул: «Батько Талібану», який пропагував войовничість в Індійському Пенджабі

Відомий як батько Талібану – на прізвисько, на яке претендують багато в Пакистані, – Гюль був протеже колишнього пакистанського диктатора генерала Зія уль-Хака.

Відомий як батько Талібану – на прізвисько, на яке претендують багато в Пакистані, – Гюль був протеже колишнього пакистанського диктатора генерала Зія уль-Хака. (Джерело: AP)

Легко звільнити колишнього керівника ISI, генерал-лейтенанта Хаміда Гуля, який помер у Муррі в суботу, на основі теорій змови, які він пропагував протягом останніх двох десятиліть. Він постійно виступав на телебаченні та на сцені з лідерами джехадитів, такими як Хафіз Саїд, вивергаючи отруту проти Індії, Ізраїлю та Сполучених Штатів. Через свою відвертість у висловленні огидних поглядів на підтримку Аль-Каїди та Талібану він був улюбленцем міжнародних ЗМІ, які цитували його відразу. Його схильність говорити була така, що коли Wikileaks оприлюднив перший транш із 95 000 дипломатичних документів США, не було жодного імені, яке б містило більше, ніж ім’я Гуля.

Кілька років тому пакистанський журналіст і письменник Мохаммед Ханіф відкинув його як, ймовірно, далекоглядного транспортника з побічною темою в телевізійних розмовах. Знущаючись над самозатвердженням Гюля, що він мрійник, Ханіф також мав на увазі процвітаючий транспортний бізнес Гюля в Равалпінді, де він жив у розкішному бунгало неподалік від кантону.

Але для Гуля це не завжди було так порожньо. Відомий як батько Талібану – на прізвисько, на яке претендують багато в Пакистані, – Гюль був протеже колишнього пакистанського диктатора генерала Зія уль-Хака. Як товариш офіцера бронетанкового корпусу, Гуль служив разом із Зією, який потім взяв Гуля своїм штабним офіцером на посаду командира дивізії та командира корпусу. Гул швидко піднявся по службі, командуючи бронетанковою бригадою і став Адміністратором воєнного стану в Бахавалпурі. Потім він очолив престижну 1-ю бронетанкову дивізію Пакистану, перш ніж Зія призначив його головою військової розвідки пакистанської армії. Оскільки війна в Афганістані проти уряду Назібулли була на піку, під керівництвом ISI за допомогою ЦРУ, Зія обрала Гуля на чолі ISI у 1987 році.

[пов'язаний пост]

Зія невдовзі загинула в авіакатастрофі, і на виборах 1988 року Гул, за його власним визнанням, створив і фінансував Ісламі Джамхурі Іттехад (IJI), правоцентристську консервативну коаліцію на чолі з Навазом Шаріфом проти Пакистанської народної партії Беназір Бхутто. Беназір прийшла до влади після того, як прийняла три умови пакистанської армії, які включали продовження Гуля на посаді начальника ISI. Під час правління Гуля ISI активно підтримувала та пропагувала войовничу діяльність в Індійському Пенджабі та працювала над планами розпалювання проблем у Джамму та Кашмірі.

Як керівник ISI, Гюль двічі зустрічався зі своїм колегою, тодішнім керівником RAW, А. К. Вермою, за розгляд питання про насильство в Халістані. Іншим питанням порядку денного була демілітаризація льодовика Сіачен. Ці дві зустрічі відбулися в Аммані в Йорданії та в швейцарському курортному місті Інтерлакен після того, як наслідний принц Йорданії Талал бін Хасан виступив посередником у контактах між Індією та Пакистаном. Дружина Хасана, народжена в Калькутті, принцеса Сарват ель-Хасан, походить із видатної родини з Індією та Пакистаном.

Покійний Б. Раман, який тоді працював у R&AW, розповідає у своїй книзі, що, хоча Гул хотів розповісти про Сіачен, де забивали пакистанську армію, він ухилявся та заперечував Халістан. Коли індійська сторона зіштовхнула його з незаперечними доказами чотирьох солдатів армії, які пішли в Пакистан з лінії контролю в Джамму і Кашмірі, він погодився на їх повернення. Пізніше він заперечив зустрічі і звинуватив Беназір у звільненні чотирьох індійських солдатів, яке політично використав Наваз Шаріф.

Тим часом, після виведення радянської армії з Афганістану, Гюль розробив план, щоб афганські повстанці захопили Джелалабад, щоб офіційно оголосити уряд, який потім міг би бути визнаний США. У своїй книзі Бензайр зазначила, що Гюль пообіцяла, що Джалал-Абад впаде протягом тижня, якщо вона буде готова допустити певний ступінь кровопролиття. За словами Беназір, очі Гюль горіли пристрастю, а Гуль говорила так сильно, що вона подумала, що Джалал-Абад впаде через двадцять чотири години, не кажучи вже про тиждень. Кампанія в Джелалабаді була катастрофою, повстанцям не вдалося захопити жодну цінну територію в місті та його околицях. Беназір усунув Гюля з посади керівника ISI, але для Гуля це не було пониженням. Його перевели як командувач корпусу 2-го корпусу головного ударного формування пакистанської армії.

У серпні 1991 року тодішній головнокомандувач пакистанської армії Асіф Наваз перевів Гуля на посаду генерального директора Heavy Industries Taxila. Бажаючи перевести його в штаб-квартиру на посаду начальника Генерального штабу, Гюль відмовився виконувати завдання в Таксілі, а потім був звільнений з армії.

До речі, генерал Мушарраф був студентом Гюля в штабному коледжі в Кветті, а пізніше служив під керівництвом Гуля як генерал-майор. Щоб не забути, Гул був яскравою зіркою армії, обранцем, який командував двома провідними ударними формуваннями Пакистану, окрім того, що очолював MI та ISI. Особистість, кар’єра та життя Гюля говорять нам більше про Пакистан і його армію, ніж про саму людину.

Поділіться Зі Своїми Друзями: