Інавгурація Джо Байдена: повний вірш Аманди Горман читайте тут

Подібно до поточної теми в інших її роботах, нинішня поема Горман була про надію, вставлену з визнанням насильницького минулого.

У віці 16 років її назвали молодіжною поеткою-лауреатом Лос-Анджелеса. (Джерело: Wikimedia Commons)

В середу, Аманда Горман став наймолодшим поетом, який виступив на інавгурації президента США. 22-річна дівчина продекламувала свій вірш The Hill We Climb на церемонії присяги президента Джо Байдена і віце-президента. Камала Харріс .

Розповідаючи про вірш в інтерв’ю Associated Press до цього, вона розповіла, що завершила трохи більше половини до 6 січня і облоги Капітолію США. «Той день, — сказала вона та цитувала її в репортажі Eyewitness News abc7, — дав мені другу хвилю енергії, щоб закінчити вірш.

Завдяки цьому вона приєдналася до таких, як Елізабет Александер, яка читала на інавгурації Барака Обами, Майя Анджелу, яка читала на першій інавгурації президента Білла Клінтона, і Роберт Фрост, який був першим поетом на інавгурації в 1961 році. на інавгурації Джона Кеннеді.

Подібно до поточної теми в інших її творах, нинішня поема Горман була про надію, вставлену з визнанням насильницького минулого: Ми не повернемося до того, що було. Ми рухаємося до того, що буде, в країну, яка розбита, але ціла. Доброзичливий, але сміливий. Жорстокий і вільний.

повне відео @TheAmandaGorman сьогоднішній вірш pic.twitter.com/sEy9hBg9Z9

— Адам Дж. Курц (@adamjk) 20 січня 2021 року

Це вірш:

Коли настане день, ми запитаємо себе,
де ми можемо знайти світло в цій нескінченній тіні?
Втрату, яку ми несемо,
море, яке ми повинні пройти вбрід
Ми витримали черево звіра
Ми зрозуміли, що тиша – це не завжди мир
І норми і поняття
того, що просто є
Не завжди просто лід
А все ж світанок наш
до того, як ми це знали
Якось ми це робимо
Якимось чином ми пережили і стали свідками
нація, яка не зламана
але просто незавершений
Ми спадкоємці країни і часу
Де худенька чорна дівчина
походить від рабів і виховується матір’ю-одиначкою
може мріяти стати президентом
тільки щоб виявити, що декламує для одного
І так, ми далекі від шліфування
далеко від первозданності
але це не означає, що ми є
прагне створити ідеальний союз
Ми прагнемо створити союз цілеспрямовано
Скласти країну, віддану всім культурам, кольорам, характерам і
умови людини
І тому ми піднімаємо погляди не на те, що стоїть між нами
але що стоїть перед нами
Ми закриваємо розрив, тому що знаємо, що наше майбутнє на першому місці,
ми повинні спочатку відкинути наші розбіжності
Складаємо зброю
щоб ми могли простягнути руки
один до одного
Ми прагнемо зла нікому і злагоди для всіх
Нехай глобус, якщо нічого іншого, скаже, що це правда:
Що, навіть сумуючи, ми росли
Ми сподівалися, що навіть боляче
Що навіть втомлюючись, ми намагалися
Що ми назавжди будемо пов’язані разом, переможемо
Не тому, що ми більше ніколи не дізнаємося поразки
а тому що ми більше ніколи не будемо сіяти розкол
Святе Письмо говорить нам уявляти
що кожен сяде під своєю лозою та фіговим деревом
І ніхто не змусить їх боятися
Якщо ми хочемо жити до власного часу
Тоді перемога не лежить в лезі
Але в усіх мостах, які ми зробили
Це обіцянка поляни
Пагорб, на який ми піднімаємося
Якби ми тільки наважилися
Тому що бути американцем - це більше, ніж гордість, яку ми успадковуємо,
це минуле, в яке ми заходимо
і як ми це ремонтуємо
Ми бачили силу, яка зруйнувала б нашу націю
а не ділитися цим
Знищило б нашу країну, якби це означало затримку демократії
І ця спроба майже увінчалася успіхом
Але поки демократія може періодично затягуватися
його ніколи не можна остаточно перемогти
У цій правді
в цю віру ми довіряємо
Бо поки ми дивимося на майбутнє
історія дивиться на нас
Це епоха справедливого спокутування
Ми боялися на його початку
Ми не відчували себе готовими стати спадкоємцями
такої страшної години
але в ньому ми знайшли силу
створити новий розділ
Подарувати собі надію і сміх
Тож коли ми запитали,
як ми могли перемогти катастрофу?
Тепер стверджуємо
Як могла катастрофа взяти верх над нами?
Ми не будемо повертатися до того, що було
але переходь до того, що буде
Країна, яка розбита, але ціла,
доброзичливий, але сміливий,
лютий і вільний
Нас не розвернуть
або перерваний залякуванням
тому що ми знаємо свою бездіяльність та інертність
буде спадком наступного покоління
Наші промахи стають їх тягарем
Але одне можна сказати напевно:
Якщо ми поєднаємо милосердя з силою,
і може з правом,
тоді любов стає нашою спадщиною
і змінити право народження наших дітей
Тож давайте залишимо країну позаду
кращий за той, з яким ми залишилися
Кожен подих із моїх розбитих бронзою грудей,
ми піднесемо цей поранений світ у дивовижний
Ми піднімемося з золотих пагорбів заходу,
ми піднімемося з вітру північного сходу
де наші предки вперше здійснили революцію
Ми піднімемося з міст середнього заходу штатів, оточених озером,
ми встанемо з запеченого сонцем півдня
Ми відбудуємо, примиримо і відновимо
і кожен відомий закуток нашого народу і
кожен куточок, названий нашою країною,
з'явиться наш народ різноманітний і красивий,
побитий і красивий
Коли настане день, ми вийдемо з тіні,
палаючий і безстрашний
Новий світанок розквітає, коли ми його звільняємо
Бо завжди є світло,
якщо тільки ми вистачить сміливості, щоб побачити це
Якби тільки ми були достатньо сміливими, щоб бути цим

Поділіться Зі Своїми Друзями: